Іван Тимочко, голова ради резервістів Сухопутних військ Збройних Сил України та член Всеукраїнської профспілки захисників України, спортсменів та працівників сфер пояснює, з якими системними викликами прийдеться зіткнуться військовим при демобілізації та як в цьому допоможе профспілкова організація.
Згідно з чинним законодавством всі потенційні громадяни країни – це або резервісти, або військовослужбовці, які, своєю чергою, врешті-решт будуть звільнені в запас і теж будуть резервістами. Якщо враховувати, що українська армія це є зріз суспільства, то в ній є представники всіх професій.
Розуміємо, що після демобілізації багато працівників повернуться на свої робочі місця, багато демобілізованих, резервістів будуть створювати свій бізнес. І тоді виникатиме потрібність постійного удосконалення чинного законодавства. Бо якщо ряд законів дають соціальний захист ветеранів, то коли військовослужбовець демобілізується, повертаючись на свою роботу на підприємства, стикнеться з певними конфліктними ситуаціями з безпосереднім роботодавцем.
До прикладу, коли бійців мобілізовували під час широкомасштабного вторгнення, згідно 109 статті трудового кодексу гарантувалося збереження середнього заробітку і робоче місце. Пізніше було внесено зміни в законодавство і виплату середнього заробітку скасовано. Тож зараз, коли прийде час демобілізації, ми прекрасно розуміємо, що буде багато судових процесів. Оскільки багато людей, яких змобілізували до прийняття нового закону (з поправкою про виплату середньої зарплати) – вони захищені, вони мали б отримувати ці кошти, бо в закону зворотної дії немає. Й тут вже людям буде потрібна допомога.
Також багато бійців будуть створювати свій бізнес. Вони будуть наймати робітників як ветеранів, так і цивільних. І власне потрібно звести оцей баланс, щоб у трудових колективах, які вже будуть в підпорядкуванні ветерана, не виникало конфліктів, намагання поставити в різницю соціальні статуси людей. Тому важливо, щоб була взаємодія з профспілками.
Крім цього розуміємо – багато бійців будуть призиватися на військові збори. Як стоятиме питання там? Наскільки працедавці будуть хотіти брати людей, якщо будуть знати, що протягом року впродовж декілька тижнів кожний його працівник потенційно буде виїжджати на збори.
Це все, чого буде потребувати власне втручання, підтримки профспілок, оскільки у профспілок є налагоджений механізм співпраці з виконавчими органами влади, з законодавчими органами влади, з тим самим Кабміном.
Розуміємо, що бійці звикли організовуватися в громадські організації. Але знову ж, у громадських організацій в основному був акцент на захист якихось особистих прав ветерана, його членів сімей або відстоювання питання, скажімо, державних гарантій (наприклад, виділення земельних ділянок). Це важливі, але локальні питання.
Й прийде час, що ми встанемо на рівні глобальних викликів з приводу захисту резервістів, ветеранів. Бо після війни буде близько 4 млн резервістів, із них 700-800 тисяч будуть резервісти оперативної черги першої й другої черги. Тобто ці люди будуть постійно проходити навчання, збори, вони будуть потенційно готові вступити в стрій.
Окреме питання буде виникати після демобілізації з урахуванням того, що внаслідок війни знищено багато документації. До прикладу, ті документи, які повинні фіксувати вислугу працівника на роботі. Буде проблема, наприклад, не просто відновлення документів, а підтвердження їхньої легітимності чи їхньої дійсності. І це своєю чергою дасть навантаження і на Пенсійний фонд, на органи різних державних структур.
Повстане питання, що потрібно розв'язувати проблеми системно. Й саме тут великий досвід профспілок стануть в нагоді. Знімати конфлікти при взаємодії працедавця та працівника, влади й громадян країни, проводити соціальний захист на системному рівні.
Такий досвід, звісно, має Профспілка та вона може дійсно допомогти резервістам, ветеранам.
